Окремі проблемні питання, які виникають в процесі опрацювання та пред’явлення до виконання виконавчих документів про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу)

Згідно із статтею 129¹ Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Абзацом 2 частини 4 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.

Відповідно до статті 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Територіальні управління Державної судової адміністрації України згідно частини 1 статті 154 «Про судоустрій і статус суддів» є територіальними органами Державної судової адміністрації України.

На підставі статті 16 «Про виконавче провадження» сторони можуть реалізувати свої права і обов’язки у виконавчому провадженні самостійно або представників.

Представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.

Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.

Державна судова адміністрація України прийняла рішення з 01.04.2020 уповноважити року начальників територіальних управлінь Державної судової адміністрації України та їх заступників представляти інтереси Державної судової адміністрації України, як стягувача, для своєчасного вжиття заходів стосовно виконання рішень судів (виконавчих документів) про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу). Це, на думку Державної судової адміністрації України, повинно сприяти належному та оперативному опрацюванню виконавчих документів, економії часу, зважаючи на обмежені строки їх пред’явлення (три місяці).

Виходячи з цього, наказом Державної судової адміністрації України від 19.03.2020 року № 129 було затверджено Порядок опрацювання виконавчих документів про стягнення судового збору та накладення штрафу (як засобу процесуального примусу).

На виконання завдання Державної судової адміністрації України та з метою врегулювання та удосконалення процесу опрацювання пред’явлення до виконання та здійснення контролю за станом виконання виконавчих документів про стягнення судового збору та накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) територіальними управліннями проведено мониторинг існуючих та актуальних проблемних питань, які виникають в процесі опрацювання та пред’явлення таких до виконання.

До найбільш проблемних на наш погляд слід віднести наступні питання.

По-перше, можливість різночитання між нормами визначеними Порядком опрацювання виконавчих документів про стягнення судового збору та накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 19.03.2020 року № 192 (далі – Порядок), Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 року № 814 (далі – Інструкція) та спільного листа Державної судової адміністрації України, Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України від 09.03.2017 року № 1-1905/17, № 2220/2017-17, № 5-08-/1571-3972 (далі – Спільний лист).

Норми пункту 2 розділу І Порядку визначають механізм опрацювання виконавчих документів про стягнення судового збору та накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) та їх пред’явлення до виконання лише для виконавчих документів, що надійшли на виконання до Державної судової адміністрації України та її територіальних управлінь. А нормами пункту 6 розділу І Порядку передбачає можливість направлення на виконання територіальними управліннями як виконавчих документів боржниками за якими є державні органи так і боржниками  за якими є фізичні особи, юридичні особи, у тому числі державні підприємства.

Нормами пункту 11 розділу XIX Інструкції передбачено, що оригінали виконавчих документів про стягнення з державного органу судового збору, штрафу (як засобу процесуального примусу) надсилаються до відповідних територіальних управлінь Державної судової адміністрації України, за місцезнаходженням суду, яким видано виконавчий документ, для їх подальшого пред’явлення уповноваженим представником Державної судової адміністрації України до органів Державної казначейської служби України в порядку та строки, встановлені законодавством України. А оригінали виконавчих документів про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) з фізичних та юридичних осіб пред’являються судами для виконання до відповідних органів державної виконавчої служби в порядку та строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

Спільним листом передбачено, що у разі надходження до виконавця виконавчих документів про стягнення  судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу від суду, це не може бути підставою для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання. А у разі надходження до органів державної виконавчої служби виконавчих документів про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) з боржника – державного органу або бюджетних установ державний виконавець повинен повернути такий документ без прийняття до виконання на підставі пункту 9 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

У зв’язку з чим, суди надсилають на адресу територіальних управлінь Державної судової адміністрації України для подальшого пред’явлення до органів Державної казначейської служби України або органів державної виконавчої служби в порядку та строки, встановлені законодавством України не тільки оригінали виконавчих документів про стягнення судового збору, штрафу (як засобу процесуального примусу) з державного органу або бюджетних установ, а також і оригінали виконавчих документів про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) з фізичних та юридичних осіб.

По-друге, неспіврозмірність витрат державних коштів у випадках, коли сума витрат на листування при опрацюванні виконавчих документів про стягнення судового збору, накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) значно перевищує суму витрат яку необхідно стягнути з боржника. Особливо у випадках необхідності повторного пред’явлення до виконання виконавчих документів про стягнення судового збору, накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) при поверненні їх територіальними органами Державної казначейської служби України або Державної виконавчої служби виконавчих документів без виконання на підставі підпунктів 2, 5, 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» оскільки, часто такі виконавчі документи потребують, крім іншого, поновлення строку на пред’явлення такого виконавчого документа.

Стягнутий  за такими виконавчими листами судовий збір замість наповнення державного бюджету спрямованого на забезпечення ефективного функціонування органів судової влади призводить до понаднормового використання паперу, тонеру для друкувальних засобів, марок, робочого часу.